Справедливості не існує. Або, радше, справедливість не настає самотужки. Їй потрібна дія, як от волонтерство, документування наслідків війни чи служба. Саме крихкий стан переходу від цивільного спостерігача війни до військового був головним фокусом виставки робіт Костянтина Гузенка — «Перехідний стан».
Виставка фокусувалася на творчості Гузенка за період повномасштабного вторгнення.
На початку були зображені роботи ще цивільного фотографа, який досліджує деокуповану Сіверщину й Слобожанщину, де погляд Костянтина вихоплює зміни ландшафтів, архітектури, а головне — історії людей, які пережили окупацію.
Важливою частиною експозиції був доробок Костянтина як штаб-сержанта морської піхоти та період близького контакту з війною. У цих роботах він фіксував деталі служби: бойові виходи, навчання та побут морпіхів.
Відкриття виставки в муніципальному артцентрі відбулося у День морської піхоти — роду військ, до якого належав Костянтин.
Перебування на лінії бойового зіткнення приводить до висновку — медіум фотографії більше не дає відчуття наближення справедливості. Історія у роботах завершилася на моменті, коли Костянтин ухвалює рішення обійняти бойову посаду.
Костянтин не встиг завершити задумане.
Так, справедливості як такої не існує, але важливо рухатися до неї.
Тепер уже нам, замість Кості.