“Є речі, які існують самі по собі. Наприклад, рослини розквітають тоді, коли для цього настає час. Я не знаю, чи відчувають вони вибухи поблизу своїм корінням і чи тому цвітуть особливо. Можливо, це лише моє магічне мислення. А можливо — квіти просто ростуть, як завжди, а для мого погляду це виглядає як щось виняткове” – розповідає автор експозиції.
«Милі картинки попри війну» — це серія фотографій рослин, зроблених Миколою Глібовичем під час служби в ЗСУ. Це не лише квіти, а також листя, плоди, фрукти — усе, що живе і рослинне (за винятком кількох грибів і моху). На вигляд це те, що не може нічого відчувати. Автора цікавить, чи можна відчути війну через квіти. Чи можна розповісти про війну, не згадуючи її напряму. Що в цьому є: еротика, пафос, гра, спроба побачити красу, бо ніхто не знає, що буде далі? Спроба зберегти кілька гарних мегапікселів, коли камера, яку тобі видали, не створена для того, щоб робити «гарні» знімки?
В межах виставки Микола Глібович проводив майстер-класи із візуального сторітелінгу, де присутні могли вчилися поєднувати зображення та словесні форми. “Процес непередбачуваний, неконтрольований, дещо магічний, і веселий”, — зазначає художник.
«Я почав фотографувати квіти навесні 2023 поблизу Бахмута, – розповідає Микола. – Ми розвідували, корегували артилерію, і чекали команди на зліт, коли буде готова гармата, коли буде належна погода. Я відійшов відлити і сфоткав бруньку. Наступного літального дня було так само. Вийшла серія з 8 чи 9 бруньок, які щодня були дедалі більше розпущеними. Потім ми чекали команди на зліт так, що поки побратими залипали в тіктоці, я ходив по полю і вишуковував маки і соняшники, які чіпляли моє око. Побратими потім питались, чи я цікавлюсь ботанікою. Не зовсім.»