Від моря до моря: #Бувбачив про проєкт Лесі Хоменко «Бажана площина» у Львівському муніципальному мистецькому центрі
Згідно з анотацією темою проєкту є анексія Криму. Один із основних мотивів – конфлікт площини, тобто суходолу, і хвилі, яка має бажання його захопити, або в іншому значенні – буквально викривити.
Експозиція чиста, без візуального перенавантаження. Це цілісна оповідь в трьох діях, зміст якої розкривається із наростаючою інтенсивністю.
Єдиний експонат першого залу – рисунок Алевтини Кахідзе: тут Леся Хоменко намагається вибратись із штормового кримського моря. Цей твір є невеликим, проте виразним, якщо глянути на нього в перспективі всієї експозиції. Основну площину у ньому займає бурхливе море і грозове небо. А зображення художниці, натомість, є умовним і ледь помітним. Таке співвідношення у структурі твору свідчить про повне безсилля, буквально – мініатюрність людини, яка протистоїть могутній агресивній стихії. В контексті проєкту цей образ є співзвучним темі Криму і може прочитуватись як боротьба особистості з об’єктивацією в умовах анексії.
У другому залі знаходиться інсталяція. Це два шезлонги із розтягнутим на них біфлексом. На них зображено реальних відпочиваючих із Росії та України, яких мисткиня тайкома сфотографувала у Туреччині, під час їх суперечки стосовно приналежності Криму. Через облягання до шезлонгів, які виконують роль своєрідних «кісток», площина зображень викривляється. З одного боку, це дещо руйнує початкові образи, але з іншого – вводить зображених із площинності у просторовість, тим самим «оживляючи» їх. Цей зал можна трактувати як символічну сушу, що піддалася деструктивній дії хвилі, Крим, присутній, «оживаючий» в інформаційному просторі за багато кілометрів від реального місцезнаходження.
У третьому залі знаходиться ще одне зображення шторму і потопаючих. Це картина створена за мотивами твору Івана Айвазовського «Дев’ятий вал», а також альбом із його репродукцією. Оригінал полотна знаходиться Санкт-Петербурзі, зараз є недоступним для нас. Тому єдиним джерелом відомостей про картину, а відповідно її оригіналом, оголошено репродукцію, прямо з якої було створено картину Лесі. Її названо копією картини Айвазовського. Та не слід розуміти це буквально, бо формально це лише відносна інтерпретація, мало чим схожа на оригінал. Тут немає деталізації і основними виражальними методами є масивні експресивні мазки і потьоки фарби, що буквально заливають порожню площину. Проте, за словами мисткині, це саме копія, бо картину було створено методом копіювання, але з принциповим невпізнаванням реалізму. Тому ключем до ідентифікації є репродукція. У цьому значенні, полотно носить символічну роль відносно референту – репродукції.
Проєкт «Бажана площина» є спробою глянути на анексований Крим абстраговано, без ідеологічного забарвлення та конкретних відповідей. У ньому задаються вектори руху крізь динамічну опозицію площини і хвилі, згаданого і додуманого, оригіналу і копії як оригіналу. Чи можлива суб’єктність людини у цій постійній боротьбі – питання залишається відкритим. Тому за офіційною шкалою «Бувбачив» проєкт отримує дев’ятнадцять лисин Мішеля Фуко.
Текст: Михайло Скоп
Фото: Христина Соломончук
