Тексти виставки Jan Bačynsjkyj. Peršyj Lvivsjkyj Kvir

Анонс виставки

Суспільне буття існує через меншини і більшості. Більшість інертна, бути в ній безпечно і нудно, меншість нестабільна бути в ній весело і страшно. Переважно між ними є стосунки нелюбові і відмова від діалогу. Я розповідаю три кіно історії. Перша — про поразку, друга — про перемогу, третя — про примирення. В кожному сюжеті прослідковується індуктивний метод, тобто через окремий особистий досвід, розкривається загальний колективний. Обставини, за яких і через які створювалися твори, є не менш важливими і цікавими ніж самі твори. Тому на виставці є також об’єкти і тексти, які виступають лінками до реальності.

Яна Бачинська — львівський художник та квір-режисер, народився у 1991 році. В 2013 закінчив філософський факультет КНУ імені Тараса Шевченка. В 2019 Академію Мистецтва в Щецині, факультет мультимедія. Займається пошуком реакцій на агресивний консерватизм та традиціоналістську параною. Досліджує публічний простір шляхом власного втручання і добудовування елементів протилежних до вже існуючих.

ПЕРШИЙ ЗАЛ

1. Я знімаю завдяки спільноті моїх друзів. Далі розкажу хто ми і які у нас стосунки зі світом. Цей вішак один з тих, що роздавали відвідувачам Києво-Печерської Лаври в 2016 році у зв’язку з черговою пропозицією держави заборонити аборти. Нас дуже бентежить ця загроза.

2. На початку 2020 я приїхав в Чернігів, щоб зняти відео, яке експонується в цій залі. Саме в Чернігів, бо там мої друзі мусили відвідувати судові засідання у зв’язку з тим, що підпалили танк, який є пам’яткою історії. В той приїзд вони подарували мені цю футболку. На ній власне танк в процесі горіння і назва фільму Херцога “Кожен сам за себе, а бог проти всіх”.

3. Цей пост і ще один, де йшлося про те, як в дитинстві мене били батьки, хтось показали моєму батьку. Він заявив, що така писанина є приводом для того, щоб помістити мене в психіатричну лікарню. Ми жили разом з ним до моїх 18 років і майже ніколи не говорили, зараз не говоримо зовсім. Він вважає, що представників ЛГБТ треба вбивати.

4. Кераміка з 2013 року. Тоді я ще не займався сучасним мистецтвом, діяв цілком інтуїтивно.

5. Фрагмент мого диплому з Академії Мистецтв. Тут зображено як я мав би почуватися під поглядом суспільства з точки зору суспільства.

6. Фрагмент серії неконвенційні б’юті практики. Те, що не можеш перемогти, треба очолити.

ДРУГИЙ ЗАЛ

1. Вишивка волоссям на простирадлі. Такий прапор то я би носив.

2. “Дерев’яний прапор” стікер мого друга. Йому йшлося про безробітнього Владислава Козака, убитого поліцією під час мирної демонстрації в центрі Львова 14 квітня 1936 року. Труну несли над похоронною процесією через ціле місто, тіло стало прапором.

3. Кераміка з 2021 року, я тоді про свою трансгендерність нічо не думав, просто насолоджувався нею і страждав з усіх інших приводів.

4. Фрагмент диплому з Академії Мистецтв. Веселка належить не тільки християнам.

5. Фрагмент серії неконвенційні б’юті практики. Солідаризуються з лисими чоловіками. Ця  зачіска викликала багато компліментів серед перехожих. Художники мусять радувати своїм виглядом.

6. Рисункова документація перебування райдужних прапорів у Львові. Ми з подругою вночі позакидали прапори на дерева, бо це єдиний безпечний спосіб їхнього вивішування в місті. Так ніби їх звідкись приніс вітер і зачепив серед гілок. Подібно до наших опонентыв ми переклали выдповыдальнысть на природу.

ТРЕТІЙ ЗАЛ

1.  Шапка мого діда. Вбивство це погано, а армія це добре?

2. Шапка мого діда. Тут я хотів написати дуже багато всього про вищу освіту в Україні, але мені стало зле.

3. Портрет предка. Пояснення теперішніх виборів і дій починається з екскурсу в минуле. Минуле інтерпретується і конструюється кожен раз по новому, в зручний спосіб. Всіх підводить пам’ять. В деяких суспільствах прийнято носити одяг предків. Я ж сконструював предка зі свого одягу.

4. Кераміка з 2013 року. Я зліпив це, а потім прочитав у Юнга, що член і груди це те саме. Чим більше думаю про жіноче у протиставленні до чоловічого, тим менше розумію різницю між ними.

5. Знову фрагмент диплому. Навколо так багато відчуження, що мене тягне єднатися.

6. Зображення оргії. Фрагмент меморіалу жертвам сексуального насильства. Війни і  репресії закінчуються, після чого жертвам ставлять пам’ятники. Сексуальне насильство не закінчується ніколи, можливо, тому немає пам’ятників.

Сексуальність як витіснена частина існування вироджується в надзвичайну жорсткість. Саме тому зображення сплетених в оргії тіл є знаком перемоги любові над насильством і смертю.

7. Моя шапка. Я не мій дід і шию собі форму сам.

8. Моя шапка. Пошита для акції моїх друзів, а пізніше відтворена для їхнього фільму. Вони часто кажуть: вам пизда! Наголошуючи, що саме з неї ми всі вийшли і тому слава їй.