Олександр Телюк — кінознавець, режисер, керівник кіноархіву Довженко-Центру. Автор статей про кіно. Співзасновник інтернет-журналу Cineticle. Співкуратор виставок музею кіно Довженко-Центру «ВУФКУ: Lost & Found» (2019), «Кричати! Кликати! Горіти!» (2020). Співупорядник видань «Кіноревізія Донбасу» (2017, 2018), «Чорнобиль (не)видимий» (2017), «Антологія української кінокритики 1920-х» (2018-2021). Співзасновник мистецького об’єднання ruїns collective. Режисер документальних та експериментальних фільмів. Учасник міжнародних кінофестивалів.
У цій work-in-progress лекції йшла мова про місце сучасного експериментального кіно в цій ситуації. Від часу історичного авангарду та відео-арту 1960-х цей вид рухомих зображень найпершим вийшов за межі ритуальності класичного кіно. Симбіоз фільму й сучасного мистецтва, мотиви «смерті кіно» в 1990-х та його «гібридизації» 2000-х лиш посилили виділення експериментального кіно в окремий феномен, який ще потребує осмислення.