Виставка Jan Bačynsjkyj. Peršyj Lvivsjkyj Kvir триватиме до 16 червня.

Текстова та аудіо-екскурсія виставкою Івана Світличного «Grammar Fix»

Іван Світличний — міждисциплінарний художник і співзасновник експозиційного середовища Shukhliada. Іван був учасником українського павільйону Венеційської бієнале 2017 року, та став лауреатом Премії Малевича у 2018 році.


Проєкт, що поки немає назви і частиною якого є виставка Grammar Fix, – про сприйняття й про мову (що притаманно творчості Світличного). Його метою є пошук нової візуальності, роздуми про непередбачені задачі, які постають перед людством. 

Першочерговим етапом проєкту стала виставка Script (реалізована у PinchukArtCentre у 2018 році), що вибудовувалася навколо створення сценарію – як візуального, тривимірного об’єкта – на базі великого масиву даних. 

Grammar Fix – другий етап. Тут отримані дані опрацьовуються, інтерпретується і фіксуються за допомогою різних засобів виразності. Користуючись лінгвістичною методологією, автор, за допомогою графіки, світла, звука та відео, виокремлює фонеми нової візуальності.

Перший зал 

На кожному з менших малюнків відображений один день зі збору даних, загалом – 91 день пакетів інформації, step by step процесу збору. Незмінні символи на них, цифри і лінії – авторська система координат, x-y-z, котра є головною в побудові цих графіків. Смішні чоловічки імітують рух по отриманих Іваном точках – в теорії (на практиці цей рух реалізовано вже на відео в наступному залі). Якщо на малій графіці зображено по одному дню з цього процесу, то на великій, вже тиждень. Художнім жестом цих робіт є інтерпретація напрацьованих зображень.

Графіка – основний медіум залу. Автором показані архітектурні/тривимірні версії сценарію, з яких він потім переходить у відео та тілесність. Покроковий розбір схем, за якими слідують перформери в наступних об’єктах експозиції. 

Другий зал 

Коли взагалі формувався сценарій на виставці Script, можна було заглянути всередину цієї системи за допомогою VR. На відео поточної виставки вже зображений реальний тест цього сценарію: два перформери рухаються по заданим точкам, щоб дослідити, наскільки адекватним видається цей рух, наскільки можливим. Це багатошарове відео, де є сам сценарій – об’єктно, є перформери, є супроводжуючий «саунд». Всі ці хромакеї, q-мапи й інші інструменти – сленґ медіа-арту для розповіді контексту, концепту, який лежить у трохи іншій площині, ніж текстове розуміння. 

Музика – це експериментальна робота з формування аудіального образу. Вона не обов’язково повинна бути ритмічною, відображає абстрактність і часткову хаотичність цієї системи.

Третій зал 

На відео зафіксований проміжок між алгоритмом і реальним виконанням перформансу. Тут можна спостерігати інструментарій, яким є гіпер-занурення в тіло перформера через аналіз крові.

Застосовується підхід перевірки синхронізації двох людей, які одночасно виконують базово прості рухи, наскільки вона дієва і чи взагалі – може стати мовою? Під час тривалого виконання заданої вправи у перформерів беруться зразки крові, аби дослідити – наскільки ця синхронізація, зв’язок між особами, грубо кажучи, мова впливає на них на найглибшому рівні? Чи відбувається взаємодія на всіх шарах людини? На екранах знизу саме демонструється те, що відбувається з кров’ю учасників перформансу під час синхронізації – у режимі трансляції.

І, як результат, якщо потрібно працювати з більшими масивами інформації – потрібно занурюватись на глибші шари взаємодії. Просто варто зрозуміти, як цією мовою оперувати, як це усвідомити і з’єднати у єдиний простір…

Іван Світличний каже, що на даному етапі експеримент проходить цікавіше, ніж він очікував, проте всіх складових не розкриває. Тому варто чекати фінального епізоду проєкту, кінцевого перформансу. 

фото Христини Соломончук