Поняття тилу в умовах повномасштабної війни є відносним. Для частини суспільства його існування ставиться під сумнів: війна охоплює всю територію країни, змінюючи відчуття безпеки та побуту. Водночас для тих, хто повертається з лінії фронту, контраст між зонами безпосередньої небезпеки та містами, де життя триває, відчувається особливо гостро. У цьому сенсі тил можна визначити як простір, де існування – попри постійні загрози – залишається можливим у своєму продовженні.
«Виставка до дня міста. Музей реальності» звернулася в назві до ідеї класичної експозиції «результатів року», що оприявнюють оновлені пріоритетні практики взаємодії суспільства та міста, які становлять собою такий собі «музей реальності». Експозиція запропонувала розглядати тил як сукупність практик, що формують можливість життя й солідарності в умовах війни.
В рамках публічної програми до «Виставки до Дня міста. Музей реальності» відбулося обговорення з учасниками та учасницями виставки про зміну чутливості до міста, нас у місті та міста до нас. У фокусі розмови — переозначення міського простору під час війни, доступність та (не)видимість у місті, нагальні / неочевидні зміни міського ландшафту та міркування про наші спільні вразливості.
Також запрошуємо послухати більше про проєкти художників і художниць, що звертаються до тилових практик взаємопідтримки, волонтерства й спостереження над видозмінами міського простору у час війни та способів пам’ятання.