Фламандсько-українська групова виставка (post-)System досліджувала різні прояви контролю в мистецтві — від жорсткого до неявного. У своїй практиці художни_ці дотримувалися певної системи, яка визначала умови створення мистецького твору. Існуючі умови та сам момент творення взаємозалежні. Кожне виникнення мистецького твору пов’язане з чергуванням між контролем і поступкою, організацією і дисгармонією, підпорядкуванням і порушенням. Проєкт (post-)System проявляв як художни_ці використовують практичні й концептуальні методології підпорядкування, так і самі системи, що можуть бути впізнаваними або прихованими в їхніх роботах.
Концепція (post-)System ґрунтувалася насамперед на відновленому маніфесті, написаному куратором Яном Ван Вунселем двадцять п’ять років тому — ключовому творі, що означив його відхід від кар’єри художника. Натхненний теорією пропозиції Людвіга Вітгенштейна та концепцією симулякру Жана Бодріяра, маніфест виявляє, що виникнення образу в мистецькому творі завжди спирається на певну систему. Роздуми Ван Вунсела призводять до поміркованого висновку: усе мистецтво завжди підпорядковане власній системі. Автор прагне наблизити читача до жорсткої сутності мистецтва і, певною мірою, доходить ментального глухого кута — точки нуль, безвиході. У своїй праці він підважує можливості того, чим насправді є мистецтво і що про нього можна сказати осмислено.
Кураторський проєкт (post-)System запропонував критичний і рефлексивний погляд як на саме мистецтво, так і на теоретичний аналіз маніфесту. Якщо догматичне твердження, що все мистецтво засноване на логічній системі, справедливе, то як нам сприймати твори, які, попри все, прагнуть передати щось поза межами цієї системи? Чи є прихована система мистецького твору власне самим твором мистецтва?
Запрошуємо поринути більше у проєкт (post-)System через кураторську екскурсію Яна Ван Вунсел.