Десята велика виставка у Львівському муніціпальному мистецькому центрі — персональний проєкт Давида Чичкана «Стрічки та трикутники». У ньому Давид Чичкан розмірковує про українську ідею та українську ідентичність й представляє візуальну естетику, розроблену ним для майбутнього поступу українства. Виставка розпочнеться 4 лютого 2022 року.
Омріяна художником Україна — це прогресивна, революційна, соціальна та незалежна країна; нездійснений модерністський проект, ідейні підвалини якого були закладені Михайлом Драгомановим, Іваном Франком, Лесею Українкою та іншими українськими лівими інтелектуалами. У серії графічних робіт, що стилістично відсилають до політичного плакату кінця ХІХ – першої половини ХХ століть, художник зображає уявну, альтернативну, втрачену або майбутню Україну, що стає для нього ескапістським притулком в часи неолібералізму та загострення імперіалістичної загрози з боку Кремля.
Давид Чичкан (1986) — сучасний український художник, який послідовно розвиває критичний напрямок в мистецтві, перетворюючи власну художню практику на інструмент трансформації суспільства. Працює з такими медіа як графіка, живопис, стріт-арт та перформанс. Автор персональних проєктів: «Гривні альтернативні» (Артсвіт, Дніпро, 2021) «Портрети, які говорять» (Bereznitsky Art Foundation, Київ, 2020), «Втрачена можливість» (Центр візуальної культури, Київ, 2017), «Під час війни» (Артсвіт, Дніпро, 2016). Серед міжнародних проєктів за участі Давида Чичкана виставка «Між вогнем і вогнем. Українське мистецтво зараз» (Відень, Австрія, 2019), Перша Варшавська бієнале (Варшава, Польща, 2018), фестиваль Warsaw Under Construction (Музей сучасного мистецтва Варшави, Варшава, Польща, 2018), виставка «Перманентна революція» (Музей Людвига, Будапешт, Угорщина, 2018), Київська бієнале «Київський Інтернаціонал» (Центр візуальної культури, Київ, 2017), П’ята Одеська бієнале (Музей сучасного мистецтва Одеси, 2017). Живе та працює у Києві.
На роботі зображена інструкторка тактичної медицини, бойова медикиня ЗСУ, учасниця ООС, ліва націоналістка й феміністка Анастасія Вініславська, та Євгеній Лешан – молодший лейтенант резерву тероборони, учасник російсько-української війни у лавах ЗСУ(АТО), за поглядами – антиавторитарний лівий. На цій роботі вони стоять під чотирма стрічками, що символізують уявну та альтернативну Україну, а самі Анастасія і Євген уособлюють собою взагалі все ветеранство й волонтерство лівих антиавторитарних прогресивних поглядів, що воювало за соціальну та прогресивну Україну. Зображено саме Анастасію та Лешана, тому що вони симпатичні автору, тому що публічні у своїх поглядах і тому що дали згоду на своє зображення під цими стрічками. Вони боронили не лише Україну, ще цінності рівності та соціальної справедливості, й можливість автору розповідати про свої фантазії та демонструвати естетичне бачення своєї уявної України.
Зображено стрічки і пояснення їх змісту, літери, що пояснюють колір, цим же кольором написані, а також зображена триїця – Михайло Драгоманов, Леся Українка, Іван Франко
роздруковані та зменшені репродукції акварельної серії, про бачення автором гривень уявної ним України, де замість Вернадського знаходиться Драгоманов.
Тут зображено європейське святкування паганського нового року, це свято колись перетворилося у день солідарності трударства всього світу, більшість світу сприймає 1 травня не як свято, а як день боротьби і пам’яті чикагської вісімки засуджених на смерть анархістів, що зорганізовували анархіську боротьбу за права бітництва й 8ми годинний робочий день. 1886 року Львів було перше місто на теренах України, де відзначали цей день, і тоді на цьому відзначанні брав слово Іван Франко. В рамках уявної України автора, першотравень замінює Новий Рік.
Розшифровка абривіатур м.г.с.р – Мережа Гуртків Соціальної Революції, к.і.з.т. – Координація Ініціатив Звільнення Труду, це уявні конфедерації чи федерації, накшталт квпу (конфедерація вільних профспілок України), але анархо-синдикаліського і революційно синдикаліського спрямування.
Розшифровка абривіатур м.г.с.р – Мережа Гуртків Соціальної Революції, к.і.з.т. – Координація Ініціатив Звільнення Труду, це уявні конфедерації, чи федерації, накшталт квпу (конфедерація вільних профспілок України), але анархо-синдикаліського і революційно синдикаліського спрямування, що діють в уявній Україні автора.
Одна і та сама дівчина – одразу жовто-блакитна, чорна, фіолетова й червона, що має передати нерозривність та взаємопроникнення цих її кольорових станів у її ідентичності. Колона зображає країнність, а вінок – українськість
Цей трикутний узор повторює кольори стрічок, відсилає до візуального модернизму, а саме доробку Нарбута, візуальної айдентики Києва й модерніської архітектури накшталт Житнього Ринку.
Вінок, що окутує простір стрічками
***
Контакт для акредитації преси: lvivart.center/presa
Контактний номер: 063 110 4899
Нагадаємо, Львівський мистецький муніципальний центр відкрився 19 жовтня 2020 року на вулиці Стефаника, 11. Сучасний культурний простір об’єднав галерею із виставковою площею 100 квадратних метрів, лекторій, медіатеку та кав’ярню. Робота над створенням Центру тривала від листопада 2019 року.
Перша виставка «Чому у Львові будуть художниці» відбувалася у Львівському муніципальному мистецькому центрі з кінця листопада 2020 року до 28 лютого 2021 року. В ньому взяло участь 14 художниць з України та Польщі. Детальна публікація тут — https://cutt.ly/Slg9FjD.
Друга виставка «Grammar. Fix.» Івана Світличного була створена технологічними прийомами через роботу з масивом даних низькорівневих протоколах інтернету та з бактеріологічних зборів. Детально про виставку — https://cutt.ly/bbHDR1N
Третя виставка Jan Bačynsjkyj. Peršyj Lvivsjkyj Kvir стала художньою реакцією на зовнішній світ через особистий досвід квір-художника — https://bit.ly/3cLNgt9
Четверта виставка — Леся Хоменко. Бажана площина. У проєкті Хоменко продовжує свою програмну роботу з живописом та деконструкцією фігуративного зображення. Тема, яка об’єднала три роботи на виставці — це анексія Криму, розказана через особисті спогади, сконструйовану оповідь та бажання заволодіти площиною — чи то територією, чи то картиною. — https://cutt.ly/yQ1jNs6
П’ята виставка — Oleg Tcherny. Transmission Impossible. Кіно-роботи європейського режисера включають документальні, короткі постановочні, але здебільшого такі практики, які не зовсім вкладаються в загальні жанри, в тому числі експериментальний кінематограф чи відеомистецтво. — https://cutt.ly/1Q1sZYQ
Шоста виставка — Виставка до Дня Незалежності. Клаудіо, Едік, Сергій і т.д. Поки художник обирає між активістською корисністю та художньою якістю, робочий мігрант як транснаціональний суб’єкт вимальовує нову самобутню хореографію. — https://bit.ly/39jY7Iw
Сьома виставка — Тарас Бичко. Близько. Тема виставки «Близько»: переживання змін душевного стану через пережиту онкологію. Тарас Бичко за допомогою фотоматеріалу описує становище, в якому опинився і яке співіснує поруч з нами. — https://bit.ly/39VQOY1
Міжнародна Виставка класиків литовської фотографії «Цвітіння повсякденності» представила два покоління фотографів – литовських класиків фотографії та їх послідовників, які акумулювали стилістичні конструкції, естетику та психологізм своїх вчителів. — https://bit.ly/3tVo78S
Дев’ята виставка — Вікторія Войчєховська «Іскри / Sparks». Міждисциплінарне мистецьке дослідження польської фотографки з портретами людей, які повертаються з російсько-української війни. Виставку вже побачили у Франції, Штатах, Німеччині, Італії, Швейцарії, Латвії, Польщі, Китаї. В Україні її першим експонував Львівський муніципальний мистецький центр продовж двох місяців. — https://bit.ly/3KHS2r4
Офіційний сайт Львівського муніципального мистецького центру — www.lvivart.center.
Публічна сторінка у фейсбуці — www.facebook.com/lvivart.center.
Профіль в інстаграмі — www.instagram.com/lvivart.center.
Канал на ютюбі — https://cutt.ly/5lfji5A
Патреон Муніципального мистецького центру — patreon.com/lvivartcenter
Також доступна ОДНОРАЗОВА ПІДТРИМКА ПРОЕКТУ ЧЕРЕЗ WAYFORPAY
*Думка чи позиція автора/ки/рів може не збігатися з позицією Муніципального мистецького центру, адже ми є вільним майданчиком для висловлювання та дискусії. Ми залюбки надаємо місце для вільних художніх та освітніх висловлювань у контексті програм центру.