Розмова у межах відкриття виставки Фотодокументація реставраційних робіт у Львові, 2024.
Natalia Jastrzębska – авторка проекту, волонтерка, польська фотографка і операторка (відома нам по роботі над фільмом “Невиразний клекіт птахів” про Влодзімєжа Пухальскі, роботи якого можна було побачити на одній з наших попередніх виставок).
Тетяна Балукова – очільниця Управління охорони історичного середовища з грудня 2023 року. Закінчила Львівську політехніку за спеціальністю “містобудування”, згодом проходила стажування за кордоном. У Львові очолювала ЛКП “Архітектурно-археологічна служба” і працювала архітекторкою-консультанткою в проєкті GIZ GmbH “Муніципальний розвиток та оновлення старої частини міста Львова”. З 2019 року жила у Німеччині та працювала архітекторкою в інженерному бюро країни.
Аня Кудья- реставраторка пам’ятників, випускниця Факультету консервації та реставрації у Варшаві та Художнього ліцею імені Антонія Кенара в Закопаному. Уже понад п’ятнадцять років займається порятунком давніх польських пам’яток на території України — нашої спільної спадщини з Україною. Керівниця десятків проєктів, реалізованих не лише у Львові, але й в Олиці, Кам’янці-Подільському та Чернівцях. Ініціаторка та координаторка акції «Ukraina Pomagamy», яка безперервно діє вже три роки, а також президентка Фундації «Фундаменти культури». Нагороджена Золотим Хрестом Заслуги та медаллю «За волонтерську діяльність».
——–
У 2024 році, в самому серці Львова, реставраційні роботи кидали виклик воєнній реальності, зосереджуючись на збереженні спільної культурної спадщини. Польсько-українська команда реставраторів взялася за консервацію східного крила аттику, що завершує вежу Бенедиктинського монастиря, та барокової вежі в Новосілках. Не зважаючи на складні умови та постійні загрози, їхня робота стала чимось більшим, ніж просто реставрацією – вона стала символом єдності та стійкості.
Фотодокументація цього процесу була виконана на аналогову камеру з використанням чорно-білої плівки, що надало проекту особливого характеру. Фотограф, застосовуючи традиційні методи проявлення плівки, створив серію знімків, які не лише передають атмосферу роботи реставраторів, але й відображають складність їхньої місії із захисту спадщини. Такий підхід до документування перегукується з самою суттю реставрації – мистецтвом збереження автентичності у поєднанні з необхідністю відновлення.
У нинішніх умовах, коли війна загрожує пам’яткам та культурній ідентичності, ці зусилля набувають особливого значення. Кожен відреставрований фрагмент аттику, кожна деталь, врятована від знищення, є виявом турботи про історичну тяглість і спротивом забуттю.
Фотографії, що виникли в рамках цього проекту, є не лише документальним свідченням процесу – вони слугують даниною повазі праці реставраторів, тихих охоронців спадщини, які, не зважаючи на всі труднощі, продовжують захищати нашу спільну пам’ять від руйнування.