Коли ми дивимося на те, як публічний міський простір був культурно-політизований протягом останнього століття в більшості європейських країн, ми можемо виявити три домінуючі форми: (1) Монументальний підхід з початку ХІХ століття, де домінують національні культурні будівлі (національні музеї, опера) і пам’ятники, переважно, національним героям; (2) мистецьке (ситуаціоністське) заперечення цього ієрархічно організованого простору кінця 1950-х і 1960-х років (включаючи графіті, памфлети, гепенінги, активістське мистецтво) і (3) креативне місто, яке використовує культуру для вигнання економіки з початком 1990-х років. Усі три форми культурної політики визначають публічний простір до сьогодні, але саме перший і третій види політики звузили публічний простір і «захопили» його в те, що Ґілен називає «репресивним креативним містом». Обмеження через Covid-19, диджиталізація публічного простору, тероризм і війна лише посилили ці репресії щодо публічного простору. У своїй лекції Ґілен задається питанням, як ми можемо відновити суспільне життя після тих «нападів» на нашу громадську сферу і яку роль у цьому може відіграти мистецтво, як це було на початку 1960-х років. Він шукає вихід у так званих «загальних практиках» (commoning practices), які створюють напівпублічні простори. За словами Ґілена, ці напівгромадські місця мають вирішальне значення для відновлення довіри у післявоєнну епоху. Лише коли ми матимемо добре функціонуючі напівгромадські простори, ми зможемо працювати над відновленням справжньої демократичної політичної сфери.
Паскаль Ґілен (1970)— соціолог культури, професор соціології культури в Дослідницькому інституті мистецтв в Антверпені (ARIA), керівник дослідницького центру «Мистецтво в суспільстві» Університету Ґронінґена (Нідерланди), головний редактор однойменної книжкової серії, автор понад десятка книг про сучасне мистецтво, соціологію мистецтва і культурну політику, серед яких «Бурмотіння художньої множини» (The Murmuring of the Artistic Multitude: Global Art, Memory and Post-Fordism, 2010), «Креативність та інші фундаменталізми» (Creativity and Other Fundamentalisms, 2013), «Етика мистецтва» (The Ethics of Art, 2014). У 2016 Паскаль Ґілен створив міждисциплінарне відділення Culture Commons Quest Office, де проводить дослідження про умови художньої роботи в різних міських контекстах.
www.ccqo.eu
https://www.uantwerpen.be/en/research-groups/aria/
pascal.gielen@uantwerpen.be
Подія відбудеться у партнерстві з видавництвом ist publishing (istpublishing.org).
Лекція відбуватиметься англійською мовою.