15 липня в рамках виставки «Харків – Залізобетон» відбудеться лекція від театрознавиці Яни Партоли: Театралізація харківського урбанізму 1920-х років.
Ідея урбанізму, яка пронизувала мистецтво перших десятиліть 20 ст. знайшла своє яскраве втілення на театральних підмурках.
Коли у 1926 році «Березіль» на чолі з Лесем Курбасом переїздить до Харкова, місто розростається вшир і вглиб, постають нові будинки, житлові квартали і масиви, фабрики, заводи, індустріальні гіганти та робітничі селища.
Урбанізм, індустріалізація, техніцизм надихали митців та спонукали до міфопоетизації образів сучасного міста. Голоси, звуки, ритми та візуальні образи, електрифікація, швидкість, динамізм, яскраві вітрини та електричні рекламні вивіски впевнено оселяються на театральних підмурках. Індустріалізація стрімко увірвалася у театральний простір, що знаходило відображення не тільки у візуальних сценографічних образах, а й у механізованій винахідливості декораційних конструкцій, стрімкій зміні декорацій та динамічному світловому вирішенні, музичних ритмах та пластично-танцювальних композиціях. Натомість театр захоплював всі сторони буденності і ставав невід’ємною частиною побутового життя містян.
Чимало вистав Курбаса та його учнів відтворюють ці процеси. Квінтесенцією мистецьких пошуків стали вистави «Народний Малахій», «Алло на хвилі 477» та «Народження велетня».
Як образ індустріального міста та його мешканців формувався та втілювався на кону, як і коли відбулася трансформація від захоплення до іронії і розчарування спробуємо осмислити на прикладі цих та інших вистав «Березоля».