Віктора Зарецького найчастіше атестують як живописця й монументаліста, оскільки це найзначніша частина його творчості. Хоча малюнків за кількістю — не менше. Подивитись на його колористично різнорідний спадок через призму графічних принципів — завдання цікаве.
У півторагодинній лекції мистецтвознавиця Діана Клочко спробує пояснити і показати на майже сотні зображень, як поступово від концентрованого чорного як основи композиції художник переходив до активного білого. Не світлового чи тонального, а емоційного акценту, що створював гармонійний стан і тих, кого він портретував, і зображуваних пейзажів.
Чи був це процес переходом від трагедійного сприйняття світу до мистецької медитації? Чи бачив художник його як метод особистісного спротиву або втечі від дійсності? Чи стала сецесійна стилізація для нього психологічним порятунком від соцреалізму? І чому на цьому шляху Зарецький створив чимало композицій, які сьогодні сприймаються як майже кітч?
Запрошуємо послухати відповіді, версії, гіпотези, поставити питання і озвучити контрверсії.
Діана Клочко — мистецтвознавиця, лекторка, арт-кураторка, авторка книжки «65 українських шедеврів. Визнані й неявні», лавреатка премії імені Юрія Шевельова (2019).