У 1969 році в Харкові відкрився перший в Радянському Союзі концертний Зал світложивопису. Це не тільки досі невідомо навіть більшості дослідників та поціновувачів сучасного мистецтва. Така подія була явищем екстраординарним і як мистецький феномен, і як збіг багатьох обставин. А обставини привели до того, що харківська школа світложивопису працювала і розвивалася. Чому її не знищили в часи панування соцреалізму?. Ми будемо розповідати про синтез музики та світлопроекційного живопису, про існування художньої школи, якою має пишатися Україна. Зал світложивопису в Харкові – це понад 100 композицій, більше ніж 20 років концертної діяльності, глядачі з усього світу, визнання від діячів мистецтва. На що схоже звучання кольорів? Як харківський світлохудожник в 60 роки винайшов новий вид мистецтва? Окрема частина лекції присвячена його теорії та практиці створення динамічних світлопроекційних картин. Ми будемо порівнювати особливості світложивопису з іншими експериментами поєднання музики та кольору, музики та зорових образів. І розкажемо, що відбувається зі світложивописом сьогодні.
Лекція проводиться в підтримку волонтерського проєкту TakMedKit – розробка, оптимізація та пошиття спорядження медика для сил оборони України.
Лекцію читає Наталія Крюковська – навчалась в художній майстерні засновника мистецтва музичного світложивопису Ю. А. Правдюка. Працювала в Харківському концертному Залі музичного світложивопису Юрія Правдюка з 1982 по 1993 виконавцем світложивописних композицій. З 1986 році почала працювати керівником дитячої студії світложивопису у Харківському обласному Палаці дитячої та юнацької творчості.